Кодеин Purple Drank Каспийск

Все началось с того, что у меня закончились закладки. А без них жизнь стала скучной и серой. Сидел я значит на скамейке в парке, от скуки промокашки выносило. И тут к нам подходят такие же придурки, как и я, и говорят: "У нас есть шарик, братаны! Есть желающие кайфануть?" Ну, я, конечно, не отказался, и мы пошли вместе на задний двор, где начали нюхать кодеин.

Каеф, братишки, ну просто невероятный! Все звуки стали такими четкими, а цвета яркими. Я чувствовал себя просто богом этого мира. И тут, в этот момент, я почувствовал музу внутри себя. Решил, что настало время стать кринжевым рэпером и делиться своими "талантами" с миром.

Слава богу, у меня был друг, который делал таблы и всё такое. Все дело осталось лишь за тем, чтобы заставить его присоединиться к моему идеалу. И вот, однажды, я его уговорил и мы стали коллективом.

Мы начали с покупки конопли, ведь это же must have для крутого рэпера. Кайфанули, сделали бонг из пластиковой бутылки и металлической промокашки. Каждый день медитировали, чтобы "прийти в себя" перед очередным выступлением.

Но наши успехи не ограничивались только медитацией. Мы начали писать собственные тексты, выкладывать их в интернете и просто рэпить на улицах. Не знаю, как сказать, но это было просто охуительно! Я чувствовал себя настоящей звездой и вообще самым крутым типом в мире.

Но со временем я понял, что этот образ заигрывает против меня. Ведь в реальной жизни я был всего лишь наркоманом-гопником. Моя зависимость от кодеина только усиливалась, и я, к сожалению, понял, что моя карьера рэпера не имеет будущего. Мне пришлось расстаться с этой идеей и начать бороться с говном, в которое я угодил. Я перестал кайфануть от таблеток и фольги, а начал находить настоящую радость в творчестве и развитии. И я хочу сказать всем, кто оказался в похожей ситуации: не потеряйте себя, не теряйте время на глупости. Найдите то, что вас действительно вдохновляет и делает счастливыми. Это куда ценнее, чем пустые виртуальные лайки и пара минут кайфа от наркотиков. Все, приятно было вам рассказать свою историю, но пора наряжаться и идти на тренировку! Желаю всем быть круче крутых и не забывать о главных ценностях в жизни. Peace, кринжевые ребята! Будьте собой и живите настоящей жизнью!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.